Первое послание апостола Павла христианам в КоринфеГлава 7 |
1 |
2 И всё же, чтобы не впасть в блуд, пусть у каждого будет своя жена, и у каждой женщины — свой муж. |
3 Муж должен исполнять свои супружеские обязанности по отношению к жене, так же и жена — по отношению к мужу. |
4 Жена не властна над своим телом — оно принадлежит мужу, также и муж не властен над своим телом — оно принадлежит жене. |
5 Не уклоняйтесь друг от друга, разве только по взаимному согласию на время, чтобы полностью посвятить себя молитве, а потом опять будьте вместе, иначе вы можете не совладать с собой, и сатана искусит вас. |
6 Не повелеваю я, но говорю так по снисхождению к вам. |
7 Хотелось бы мне, чтобы все люди были, как я, но у каждого свой особый дар от Бога: у одного такой дар, у другого — иной. |
8 |
9 Но если они не могут воздерживаться, пусть женятся, ибо лучше жениться, чем сгорать от вожделения. |
10 |
11 (если же случится такое, пусть остается одинокой или примирится с мужем), и муж не должен разводиться с женою. |
12 |
13 И если у женщины муж неверующий, а он согласен жить с ней, пусть и она с ним не разводится. |
14 Ибо неверующий муж освящен через свою жену, как и неверующая жена освящена через своего верующего мужа. Иначе ваши дети были бы «нечисты», а теперь и они святы. |
15 |
16 Откуда ты знаешь, жена, не спасешь ли мужа? Или ты, муж, откуда знаешь, не спасешь ли жену? |
17 |
18 Призван ли кто обрезанным, пусть остаётся с обрезанием; призван ли кто необрезанным, пусть не подвергается обрезанию. |
19 Обрезание ничто, и необрезание ничто, но всё — в соблюдении заповедей Божьих. |
20 Пусть каждый остается в том положении, в каком был призван. |
21 Был ты рабом, когда призвал тебя Бог? Пусть это тебя не тревожит. Если же представится возможность стать свободным, воспользуйся этим наилучшим образом, |
22 памятуя, что раб, призванный к новой жизни в единении с Господом, — воистину вольноотпущенник Господа, а всякий свободный человек, коли он призван, есть раб Христов. |
23 За высокую цену вы куплены — так не будьте рабами людей! |
24 Пусть каждый из вас, братья, остается с Богом в том положении, в каком был призван. |
25 |
26 Вот что, я полагаю, хорошо для человека в наше суровое время: хорошо ему оставаться, как он есть. |
27 Связан ты узами брака с женой? Не ищи развода. Остался без жены? Не ищи себе жены. |
28 Впрочем, если и женишься — не согрешишь, и если незамужняя женщина выйдет замуж — не согрешит, но вступающих в брак ждет много мук в этой жизни, а я бы хотел уберечь вас от этого. |
29 |
30 и плачущие — как не плачущие, и радующиеся — как не радующиеся, и покупающие — как не владеющие купленным, |
31 и занимающиеся делами этого мира — как люди, не закабаленные ими, ибо мир сей, какой есть, идет к своему концу. |
32 |
33 а женатый печется о мирском, о том, как угодить своей жене, — |
34 и дух его раздвоен. Так и незамужняя женщина или девушка заботится о Господнем, чтобы быть и телом и духом Ему посвященной, а замужняя занята мирским, тем, как угодить мужу. |
35 Говорю это не из желания надеть на вас узду, но чтобы всё у вас было как должно, и вы могли безраздельно посвятить себя Господу — ради вашего блага говорю. |
36 |
37 Если же кто, будучи тверд сердцем, по собственной своей воле, ничем к тому не понуждаемый, твердо решил в уме своем блюсти свою невесту в девстве, хорошо он делает. |
38 Так что, кто женится на своей невесте, поступает хорошо, но тот, кто не женится, поступает лучше. |
39 |
40 Однако она блаженнее будет, если останется незамужней; такое мое мнение, а я думаю, что и во мне есть Дух Божий. |
1-е до коринтянРозділ 7 |
1 |
2 Але щоб уни́кнути розпусти, нехай кожен муж має дружи́ну свою, і кожна жінка хай має свого чоловіка. |
3 Нехай віддає́ чоловік своїй дружи́ні потрібну любов, так же само й чоловікові дружи́на. |
4 Дружи́на не володіє над тілом своїм, але чоловік; так же само й чоловік не володіє над тілом своїм, але дружи́на. |
5 Не вхиляйтесь одне від о́дного, хібащо дочасно за згодою, щоб бути в пості́ та молитві, та й схо́дьтеся зно́ву докупи, щоб вас сатана́ не споку́шував вашим нестри́манням. |
6 А це говорю́ вам як раду, а не як нака́за. |
7 Бо хо́чу, щоб усі чоловіки були, як і я; але кожен має від Бога свій дар, — один так, інший так. |
8 Говорю́ ж неодруженим і вдо́вам: добре їм, як вони позостануться так, як і я. |
9 Коли ж не втри́маються, — нехай одружуються, бо краще женитися, ніж розпаля́тися. |
10 А тим, що побрались, наказую не я, а Госпо́дь: Нехай не розлуча́ється дружи́на з своїм чоловіком! |
11 А коли ж і розлу́читься, хай зостається незамі́жня, або з чоловіком своїм хай поми́риться, — і не відпускати чоловікові дружи́ни! |
12 Іншим же я говорю́, не Госпо́дь: коли який брат має дружи́ну невіруючу, і згідна вона жити з ним, — нехай він не лишає її. |
13 І жінка, як має чоловіка невіруючого, а той згоден жити з нею, — нехай не лишає його. |
14 Чоловік бо невіруючий освячується в дружи́ні, а дружи́на невіруюча освячується в чоловікові. А інакше нечисті були́ б ваші діти, тепер же святі. |
15 А як хоче невіруючий розлучи́тися, хай розлу́читься, — не нево́литься брат чи сестра в такім разі, бо покликав нас Бог до миру. |
16 Звідки знаєш ти, дружи́но, чи не спасеш чоловіка? Або звідки знаєш, чоловіче, чи не спасеш дружи́ни? |
17 |
18 Хто покликаний був в обрі́занні, — нехай він того не цурається; чи покликаний хто в необрі́занні, — нехай не обрі́зується. |
19 Обрі́зання ніщо, і ніщо необрі́зання, а важли́ве — дотри́мування Божих заповідей. |
20 Нехай кожен лишається в стані такому, в якому покли́каний був. |
21 Чи покликаний був ти рабом? Не турбуйся про те. Але коли й можеш стати вільним, то ви́користай краще це. |
22 Бо покликаний в Господі раб — визволе́нець Господній; так само покликаний і визволе́нець — він раб Христа. |
23 Ви дорого ку́плені, — тож не ставайте рабами людей! |
24 Браття, кожен із вас, в якім стані покли́каний був, хай у тім перед Богом лишається! |
25 |
26 Отож за суча́сного утиску добрим уважаю я те, що чоловікові добре лишатися так. |
27 Ти зв'язаний з дружи́ною? Не шукай розв'я́зання. Розв'язався від дружи́ни? Не шукай дружи́ни. |
28 А коли ти й оже́нишся, то не згрішив; і як дівчина заміж пі́де, — вона не згрішить. Та муку тілесну такі будуть мати, а мені шкода вас. |
29 А це, браття, кажу́ я, бо час позосталий короткий, щоб і ті, що мають дружи́н, були, як ті, що не мають, |
30 а хто плаче, — як ті, хто не плаче, а хто тішиться, — як ті, хто не тішиться; і хто купує, — як би не набули́, |
31 а хто цьогосвітнім кори́стується, — як би не кори́стувались, бо минає стан світу цього́. |
32 А я хо́чу, щоб ви безклопі́тні були́. Неодру́жений про речі Господні клопо́четься, як догодити Господе́ві, |
33 а одру́жений про речі життє́ві клопочеться, як догодити своїй дружи́ні, |
34 і він поділений. Незамі́жня ж жінка та дівчина про речі Господні клопо́четься, щоб бути святою і тілом, і духом. А замі́жня про речі життєві клопочеться, як догодити чоловікові. |
35 А це я кажу́ вам самим на пожиток, а не щоб сильце́ вам накинути, але щоб пристойно й горли́во держались ви Господа. |
36 А як ду́має хто про дівчину свою, що со́ромно, як вона переросте́, і так мала б лишатись, нехай робить, що хоче, — не згрішить: нехай за́між вихо́дять. |
37 А хто в серці своїм стоїть міцно, не має конечности, вла́ду ж має над своєю волею, і це постановив він у серці своєму — берегти свою дівчину, той робить добре. |
38 Тому́ й той, хто віддає свою дівчину за́між, добре робить, а хто не віддає — робить краще. |
39 Дружи́на зако́ном прив'язана, поки живе чоловік її; коли ж чоловік її вмре, вона вільна вихо́дити заміж, за ко́го захоче, аби тільки в Господі. |
40 Блаженніша вона, коли так позоста́неться за моєю порадою, бо мірку́ю, що й я маю Божого Духа. |
Первое послание апостола Павла христианам в КоринфеГлава 7 |
1-е до коринтянРозділ 7 |
1 |
1 |
2 И всё же, чтобы не впасть в блуд, пусть у каждого будет своя жена, и у каждой женщины — свой муж. |
2 Але щоб уни́кнути розпусти, нехай кожен муж має дружи́ну свою, і кожна жінка хай має свого чоловіка. |
3 Муж должен исполнять свои супружеские обязанности по отношению к жене, так же и жена — по отношению к мужу. |
3 Нехай віддає́ чоловік своїй дружи́ні потрібну любов, так же само й чоловікові дружи́на. |
4 Жена не властна над своим телом — оно принадлежит мужу, также и муж не властен над своим телом — оно принадлежит жене. |
4 Дружи́на не володіє над тілом своїм, але чоловік; так же само й чоловік не володіє над тілом своїм, але дружи́на. |
5 Не уклоняйтесь друг от друга, разве только по взаимному согласию на время, чтобы полностью посвятить себя молитве, а потом опять будьте вместе, иначе вы можете не совладать с собой, и сатана искусит вас. |
5 Не вхиляйтесь одне від о́дного, хібащо дочасно за згодою, щоб бути в пості́ та молитві, та й схо́дьтеся зно́ву докупи, щоб вас сатана́ не споку́шував вашим нестри́манням. |
6 Не повелеваю я, но говорю так по снисхождению к вам. |
6 А це говорю́ вам як раду, а не як нака́за. |
7 Хотелось бы мне, чтобы все люди были, как я, но у каждого свой особый дар от Бога: у одного такой дар, у другого — иной. |
7 Бо хо́чу, щоб усі чоловіки були, як і я; але кожен має від Бога свій дар, — один так, інший так. |
8 |
8 Говорю́ ж неодруженим і вдо́вам: добре їм, як вони позостануться так, як і я. |
9 Но если они не могут воздерживаться, пусть женятся, ибо лучше жениться, чем сгорать от вожделения. |
9 Коли ж не втри́маються, — нехай одружуються, бо краще женитися, ніж розпаля́тися. |
10 |
10 А тим, що побрались, наказую не я, а Госпо́дь: Нехай не розлуча́ється дружи́на з своїм чоловіком! |
11 (если же случится такое, пусть остается одинокой или примирится с мужем), и муж не должен разводиться с женою. |
11 А коли ж і розлу́читься, хай зостається незамі́жня, або з чоловіком своїм хай поми́риться, — і не відпускати чоловікові дружи́ни! |
12 |
12 Іншим же я говорю́, не Госпо́дь: коли який брат має дружи́ну невіруючу, і згідна вона жити з ним, — нехай він не лишає її. |
13 И если у женщины муж неверующий, а он согласен жить с ней, пусть и она с ним не разводится. |
13 І жінка, як має чоловіка невіруючого, а той згоден жити з нею, — нехай не лишає його. |
14 Ибо неверующий муж освящен через свою жену, как и неверующая жена освящена через своего верующего мужа. Иначе ваши дети были бы «нечисты», а теперь и они святы. |
14 Чоловік бо невіруючий освячується в дружи́ні, а дружи́на невіруюча освячується в чоловікові. А інакше нечисті були́ б ваші діти, тепер же святі. |
15 |
15 А як хоче невіруючий розлучи́тися, хай розлу́читься, — не нево́литься брат чи сестра в такім разі, бо покликав нас Бог до миру. |
16 Откуда ты знаешь, жена, не спасешь ли мужа? Или ты, муж, откуда знаешь, не спасешь ли жену? |
16 Звідки знаєш ти, дружи́но, чи не спасеш чоловіка? Або звідки знаєш, чоловіче, чи не спасеш дружи́ни? |
17 |
17 |
18 Призван ли кто обрезанным, пусть остаётся с обрезанием; призван ли кто необрезанным, пусть не подвергается обрезанию. |
18 Хто покликаний був в обрі́занні, — нехай він того не цурається; чи покликаний хто в необрі́занні, — нехай не обрі́зується. |
19 Обрезание ничто, и необрезание ничто, но всё — в соблюдении заповедей Божьих. |
19 Обрі́зання ніщо, і ніщо необрі́зання, а важли́ве — дотри́мування Божих заповідей. |
20 Пусть каждый остается в том положении, в каком был призван. |
20 Нехай кожен лишається в стані такому, в якому покли́каний був. |
21 Был ты рабом, когда призвал тебя Бог? Пусть это тебя не тревожит. Если же представится возможность стать свободным, воспользуйся этим наилучшим образом, |
21 Чи покликаний був ти рабом? Не турбуйся про те. Але коли й можеш стати вільним, то ви́користай краще це. |
22 памятуя, что раб, призванный к новой жизни в единении с Господом, — воистину вольноотпущенник Господа, а всякий свободный человек, коли он призван, есть раб Христов. |
22 Бо покликаний в Господі раб — визволе́нець Господній; так само покликаний і визволе́нець — він раб Христа. |
23 За высокую цену вы куплены — так не будьте рабами людей! |
23 Ви дорого ку́плені, — тож не ставайте рабами людей! |
24 Пусть каждый из вас, братья, остается с Богом в том положении, в каком был призван. |
24 Браття, кожен із вас, в якім стані покли́каний був, хай у тім перед Богом лишається! |
25 |
25 |
26 Вот что, я полагаю, хорошо для человека в наше суровое время: хорошо ему оставаться, как он есть. |
26 Отож за суча́сного утиску добрим уважаю я те, що чоловікові добре лишатися так. |
27 Связан ты узами брака с женой? Не ищи развода. Остался без жены? Не ищи себе жены. |
27 Ти зв'язаний з дружи́ною? Не шукай розв'я́зання. Розв'язався від дружи́ни? Не шукай дружи́ни. |
28 Впрочем, если и женишься — не согрешишь, и если незамужняя женщина выйдет замуж — не согрешит, но вступающих в брак ждет много мук в этой жизни, а я бы хотел уберечь вас от этого. |
28 А коли ти й оже́нишся, то не згрішив; і як дівчина заміж пі́де, — вона не згрішить. Та муку тілесну такі будуть мати, а мені шкода вас. |
29 |
29 А це, браття, кажу́ я, бо час позосталий короткий, щоб і ті, що мають дружи́н, були, як ті, що не мають, |
30 и плачущие — как не плачущие, и радующиеся — как не радующиеся, и покупающие — как не владеющие купленным, |
30 а хто плаче, — як ті, хто не плаче, а хто тішиться, — як ті, хто не тішиться; і хто купує, — як би не набули́, |
31 и занимающиеся делами этого мира — как люди, не закабаленные ими, ибо мир сей, какой есть, идет к своему концу. |
31 а хто цьогосвітнім кори́стується, — як би не кори́стувались, бо минає стан світу цього́. |
32 |
32 А я хо́чу, щоб ви безклопі́тні були́. Неодру́жений про речі Господні клопо́четься, як догодити Господе́ві, |
33 а женатый печется о мирском, о том, как угодить своей жене, — |
33 а одру́жений про речі життє́ві клопочеться, як догодити своїй дружи́ні, |
34 и дух его раздвоен. Так и незамужняя женщина или девушка заботится о Господнем, чтобы быть и телом и духом Ему посвященной, а замужняя занята мирским, тем, как угодить мужу. |
34 і він поділений. Незамі́жня ж жінка та дівчина про речі Господні клопо́четься, щоб бути святою і тілом, і духом. А замі́жня про речі життєві клопочеться, як догодити чоловікові. |
35 Говорю это не из желания надеть на вас узду, но чтобы всё у вас было как должно, и вы могли безраздельно посвятить себя Господу — ради вашего блага говорю. |
35 А це я кажу́ вам самим на пожиток, а не щоб сильце́ вам накинути, але щоб пристойно й горли́во держались ви Господа. |
36 |
36 А як ду́має хто про дівчину свою, що со́ромно, як вона переросте́, і так мала б лишатись, нехай робить, що хоче, — не згрішить: нехай за́між вихо́дять. |
37 Если же кто, будучи тверд сердцем, по собственной своей воле, ничем к тому не понуждаемый, твердо решил в уме своем блюсти свою невесту в девстве, хорошо он делает. |
37 А хто в серці своїм стоїть міцно, не має конечности, вла́ду ж має над своєю волею, і це постановив він у серці своєму — берегти свою дівчину, той робить добре. |
38 Так что, кто женится на своей невесте, поступает хорошо, но тот, кто не женится, поступает лучше. |
38 Тому́ й той, хто віддає свою дівчину за́між, добре робить, а хто не віддає — робить краще. |
39 |
39 Дружи́на зако́ном прив'язана, поки живе чоловік її; коли ж чоловік її вмре, вона вільна вихо́дити заміж, за ко́го захоче, аби тільки в Господі. |
40 Однако она блаженнее будет, если останется незамужней; такое мое мнение, а я думаю, что и во мне есть Дух Божий. |
40 Блаженніша вона, коли так позоста́неться за моєю порадою, бо мірку́ю, що й я маю Божого Духа. |